Місія “Першопроходець”. Етап #3.
"It's never to late to dream"
Є рішення, якими вирішуєш проблеми клієнта.
А є рішення, якими міняєш систему і пишеш нову історію. Такі коштують мені надзусиль, здоров’я, нервів, тривог, а іноді — життя. Проте- це мій вклад в суспільні зміни. Таких у моїй практиці вже три. Але навіть якщо завтра я піду з юриспруденції назавжди, то всього ці три судові рішення коштували всіх років навчання, досвіду та боротьби. Бо вони назавжди і безповоротно повернуло колесо системи в інший, правильний бік.
Останнє з них — Постанова Верховного суду від 18 травня 2021 року
( Повний текст рішення — за посиланням )
Чому воно таке надважливе?
- Суд вперше здійснив заміну неналежного відповідача на стадії апеляції та ВС підтримав. Тому що це був єдиноможливий ефективний засіб юридичного захисту з точки зору верховенства права та Конвенції. І таким чином відправив формалізм в нокаут, поставивши (нарешті я до цього дожила в Україні) права людини вище, ніж процедуру.
- Знайдено нарешті спосіб, як формулювати позовні вимоги, коли Вам треба зобов’язати щось робити міську раду, щоб Вам не відмовили в цій частині, посилаючись на те, що міська рада — колегіальний орган, а демократія священна, і тому депутатів не можна зобов’язати щось робити. Ні, можна. І треба, коли вони чинять свавілля. Дуже раджу взяти до увагу і нарешті тотально ламати цю порочну практику “недоторканості” міської ради.
- В цьому рішенні ВПЕРШЕ грамотно і корректно застосовано концепцію “законних(легітимних) очікувань”(не плутати із законним інтересом) в контексті практики ЄСПЛ. Цей принцип означає, що навіть якщо формально право людини ніким не порушене, але при цьому є законодавчі передумови розраховувати на реалізацію такого права, то це саме по собі теж є предметом захисту.
- Цим рішенням суд визнав, що порушником у адміністративних справах впершу чергу є держава в особі державного органу, а тому навіть якщо орган не бездіяв, але він набув повноважень щодо реалізації певних прав людини, то такий орган має бути притягнуто до відповідальності, бо бездіяла держава в особі інших органів до цього часу.
- В цій справі дуже добре видно різницю між процесуальним та матеріальним правонаступництвом в адміністративному процесі, і оскільки КАС в цій частині звужує процесуальне правонаступництво ст.236 тільки до ліквідації чи злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, проте дане рішення розширює тлумачення норми, і зазначає, що навіть у випадку, якщо сторона у спорі не була ліквідована, злита, приєднана, поділена чи перетворена, але набула повноважень в інший спосіб — то процесуальне правонаступництво все одно має мати місце.
Я от досі не вірю, що я це все пишу пр український суд, а не про чергову історію з кіно чи рішення ЄСПЛ.
Чому бути першопроходцем — важка міссія?
Знаєте, є купа соціальних експериментів, які зводяться до того, що люди ніколи не підуть проти всіх і швидко переймуть їхню лінію поведінки. Наприклад, якщо незнайома людина заходить в приміщення, і там перебувають люди, які дивляться на червоний предмет, але всі разом при вас запевняють, що він чорний, то ви після кількох спроб заперечити, що він же червоний, і коли вам “цикнуть”, почнете дуже скоро говорити, що він чорний кожному наступному нещасному, який прийде в кімнату.
так от. Дуже дуже непросто знати і твердо вірити, і нікому не дати збити себе з пантелику, що ви бачите червоний предмет. Більше того, якщо в звичайному житті треба просто встати і вийти з такої кімнати, де з Вас роблять ідіота, то в юридичній роботі треба всіх у цій кімнаті переконати, що “Король голий!”, і це вони всі помиляються. В цій справі 8 років я щодень слухала, що я божевільна. Більше того, я приходила із судів додому на грані реального божевілля, тремтіла, незважала на погрози, відвовлмялалсь від підкупів,і всіма силами твердила собі— “Інго, довіряй своїй відчуття, відкинь усе зовнішнє, обіпрись на своє внутрішнє знання “як правильно” і дій.Ти не божевільна” Саме це — найважче в роботі юриста. І саме це — найголовніше, що він має щодень робити.
P.S. Хронологія подій для тих, хто любить лонгріди та деталі
1. Позивачі разом із своїми сім’ями вже багато десятків років проживають у спірному житловому будинку (гуртожитку), що підтверджується Довідками про реєстрацію місця проживання та копією довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, а також квитанціями щодо систематичної оплати комунальних послуг та копією будинкової книги (наявні в матеріалах справи).
Протягом багатьох років Позивачі намагаються реалізувати своє право на приватизацію житла у відповідному гуртожитку згідно з положеннями ч.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року та ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» від 04.08.2019 року як громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, що мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Однак, обов’язковою передумовою реалізацією цього права є передача житлового будинку (гуртожитку) з державної власності до власності територіальної громади і прийняття такого будинку у територіальну власність міською радою.
2. Позивачі багаторазово зверталися до органів протягом 20 років, які були балансоутримувачем та органом управління будинком, органів міської влади, РДА, прокуратури у різні періоди.
Проте жодний орган управління не ініціював процес передачі спірного будинку протягом багатьох років досудового врегулювання і судових спорів.
3. Після десятиліть звернень до різних органів, Позивачі звернулись з позовом до Приморського районного суду м.Одеса у 2015 році з вимогою до балансоутримувача житлового будинку (гуртожитку) Державного багатопрофільного підприємства “Урожай” з вимогами виготувати усю технічну документацію на будинок та зобов’язати ДБП «Урожай»(балансоутримувача) передати безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Одеси об’єкт державного житлового фонду, а саме: житловий будинок у місті Одесі за адресою вул.Середньофонтанська, 2, разом з об’єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей будинок. Рішенням від 06.12.2016 року по справі №522/19436/15-ц відмовлено у зв’язку із пред’явлення позову не до Міністерства аграрної політики і продовольства України (орган управління на той час), а балансоутримувача, та зобов’язано звертатись з вимогою до Міністерства як уповноваженого органу управління — єдиного органу, який має право приймати це рішення.
4. Позивачів у 2017 році знову звернулись із позовом до Приморського районного суду м.Одеса з вимогою до Міністерства аграрної політики та продовольства України (орган управління на момент подання позову) щодо зобов’язання Міністерства прийняти рішення про безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Одеси (справа №522/6818/17).
В першій та апеляційній інстанції орган управління було зобов’язано прийняти рішення про безоплатну передачу, проте Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду шляхом прийняття Постанови від 30.05.2019 року закрив провадження у справі №522/6818/17, вважаючи, що відповідний спір повинен розглядати в юрисдикції адміністративних судів, що суперечить Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року, а також Постанові Великої Палати від 22 серпня 2018 року справа №826/13571/17, однак через закриття справи Позивачі були вимушені звернутися до Одеського окружного адміністративного суду, бо ВС не лишив їм вибору.
5. Позивачі ВТРЕТЄ звернулися до суду, шляхом подання Позовної заяви вже до Одеського окружного адміністративного суду. 29.11.2019 року Ухвалою суду було прийнято відповідну Позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 420/6019/19.
На день подання Позовної заяви належним Відповідачем 1 по справі було Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з урахуванням положень Постанови КМУ “Про Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади” від 02.09.2020 року №829, якою прийнято рішення, реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Також п.7 Постанови №829 визначено, що “7. Установити, що: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є правонаступником майна, прав і обов’язків Міністерства аграрної політики та продовольства”.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду м.Одеса від 27 лютого 2020 року Позивачам було відмовлено у задоволені позовних вимог повністю через нібито відсутність бездіяльності в Мінекономіки, не зважаючи на аргументи Позивачів щодо правонаступництва Мінекономіки обов’язків Мінагрополітики, як зазначено у Постанові №829.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року було відмовлено у прийнятті Уточненої позовної заяви від 11.02.2020 року зі зміненими позовними вимогами та доданням співвідповідача — Фонду державного майна України під час підготовчого провадження, враховуючи, що в період розгляду справи в грудні-січня 2020 року будинок знову було передано і на цей раз ФДМУ і з вимогами здійснити передачу оспорюваного будинку з управління Мінекономіки до Фонду державного майна.
6. Позивачі звернулися з апеляційною скаргою до П’ятого апеляційного адміністративного суду. Враховуючи факт знову передачі спірного будинку, а саме житлового будинку (гуртожитку) з власності Мінекономіки України до Фонду державного майна України в процесі розгляду справи на стадії розгляду в першій інстанції, що підтверджується Актом приймання передачі майна від 20.12.2019 зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про передачу цього гуртожитку в оперативне відання Фонду держмайна України, П’ятим апеляційним адміністративним судом була прийнята Ухвала від 02.10.2020 року про заміну Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення про безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Одеси об`єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожиток (житловий будинок) у м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 2, разом із об`єктами інженерної інфраструктури, на належного відповідача — Фонд державного майна України через процесуальне правонаступництво повноважень ФДМУ після Мінекономіки України щодо спірного будинку. В іншому випадку, виконання судового рішення було б неможливим і чергова зміна органу управління будинку порушила би права Позивачів і змусила би ВЧЕТВЕРТЕ звертатися до суду за захистом своїх прав.
7. Верховний суд 18 травня 2021 року розглянув справу і виніс рішення на користь позивачів.
Юридично Ваша
Інга Кординовська
Керуючий партнер
ID Partners Law Firm
