Не множити дурниці. “Король голий!”

За кулісами компанії. Хроніки із життя засновника.

Відслідкувала, що на день приблизно 5 людей кажуть мені щось на кшталт:

• “Інга, але є ризик, що придереться податкова чи перевірка”( Це мій бухгалтер),
• “А ви знаєте, що так всі роблять?” ( Це як правило держ органи),
• “ Ну, ми так завжди робили” ( це теж держ органи),
• “І що — ми зможемо перемогти, якщо не будемо давати взятку?( це як правило клієнти, яких ми ще не захищали)
• “ Ми звісно спробуємо це зробити, але може бути і те, і те , і те” (найбільш лайтова версія від команди)

І мінімум 5 разів на день я відповідаю. Розберемось, по закону от так і іншого не дано, тому просто зробіть свою роботу, переможемо, здобудемо, зробимо. Стою вперто як от той цербер незворушно залізобетонним муром, щоб всі ці дурниці розбились вдрузки. Тобто людською мовою — беру відповідальність, і не боюсь “call shit shit”.

І це дуже не просто. Копіпастити дурниці значно простіше. Але тоді як по Вашому цей світ стане кращим? Як він тоді має змінитись? Як ви раптом почнете жити краще?

Тому треба давати відсіч дурницям, називаючи їх дурницями і не зважати на авторитетність автора дурниці, давністьїї існування, авторитетність джерела поширення, законодавчу фіксацію, і всяку хурму. Майте мужність називати речі своїми іменами, гучно обурюватись чого це вас примушують робити дурниці, і докладати зусиль, щоб ні Вам, ні тим, хто піде за вами, більше не довелось мучитись виконуючи безглузді нерозумні речі.

Це одна частина роботи. Зрозуміти, що це — дурниця. А друга — давати відсіч маніпуляціям, якими Вас затягують робити дурниці, оперуючи почуттям провини, страху, і т.д, щоб Ви зайвий раз не могли відмовитись робити ці дурниці.

Трохи розберемо озвучені вищі маніпуляції.

Хоч всі вони завжди зводяться до одного і того ж самого. Уникати відповідальності. Але розрізняти їх — критично необхідно.

1. Зняти з себе відповідальність і перекласти на мене (бухгалтер- якщо таки наїдуть, то вона мене попереджала, типу вже зняла з себе відповідальність, їй спокійно).

2. Заклики до якогось колективного безсвідомого ( держ органи із своїм “всі роблять”), щоб не відповідати за СВОЇ помилки, а якби розмазати їх на всіх, зменшивши рівень власної відповідальності.

3. Посилання на авторитетність давності застосування ( “так завжди робили”)- дуже тонка маніпуляція, бо дійсно — перевірено часом наче. Окстіться! Ви маєте справу із законом, який міняють із швидкістю звуку… а давність застосування має актуальність для правового звичаю, і то його періодично треба співвідносити із реальним контекстом за вікном — чи був там автомобілі не літають, поки ви керуєтесь звичаєм, що при переході дороги треба спочатку подивитись наліво… І до речі, прекрасно годиться для виправдовування своїх помилок. Типу, ну хто ж знав. Час помилився, а не ми. Розмазування відповідальності в часі.

4. Авторитетність джерела походження. Тут в основі лежить банальна лінь і теж бажання не відповідати за свої дії. Ну легше ж просто взяти і переписати думку суду, податкової чи роз’яснення якогось органу. Бо самому ж треба думати, а лінь. Плюс — коли переписав чиєсь роз’яснення, завжди можна сказати — “ Це не я придумав, це вони”. І типу зняв з себе всяку відповідальність.

Якби я ото вірила на слово всім цим “авторитетним” думкам, я б жодної справи не виграла. Пам’ятаєте, будь ласка, що кожну з цих думок написала звичайна людина (навіть якщо посада дозволила їй загорнути це у якийсь високостатусний документ). І ця людина може помилятись.

5. Озвучування свого страху, що ми не переможемо без взятки, як підсилення мого почуттям провини (яке я маю відчувати, якщо пораджу клієнту не давати взятку, а йти законним шляхом, а не вигорить..)

Дорогі клієнти. Ви чесно хочете мати адвоката, який настільки слабкий, що боїться не менше вашого? Хочете його низький професіоналізм, самооцінку і страх нагодувати взяткою? Щоб він потім собі за Ваші гроші начепив на себе медаль і погладив своє его? Мене більше стимулює — нестримне бажання зробити все (не) можливе, щоб відновити Ваш статус кво, баланс справедливості, який трохи покачнувся, і захистити Ваші інтереси. Чому? Бо я адреналінозалежна від долання труднощів, маю загострене вроджене відчуття справедливості і добре знаю правило — “ Один задоволений клієнт приводить трьох нових, а один незадоволений забирає 10 потенційних”. Якщо Ви вже жити не можете без маніпуляцій, тому наступного разу краще кажіть — “ Інга, це просто взагалі неможливе завдання. Взагалі немає шансів”. Ви таким чином не лишете мені вибору, крім як перемогти). Бо я люблю годувати своє его реальними перемогами, і чим вони складніші, тим більше я маю реальні підстави гордитись.

6. Всякі волохаті “спробуємо, але” я пробачаю тим, хто зі мною працюють з однієї єдиної причини. Вміння брати відповідальність формується із двох навиків. Реального співвідношення можливостей із потребами, і глибоко укорінного знання своєї сили. І ось це знання і ця сила будується лише з досвідом. Тому обережне “але” цілком виправдані юністю, та недосвідченістю. І якраз завдання лідера знати, коли вже є достатньо сили, щоб нагадати — “можеш”. І поглиблювати цю силу не тільки в собі, а і в команді також. І дати певний об’єм повноважень разом із відповідальністю,коли настане час.

Як боротись з маніпуляціями, щоб наростити силу долати труднощі не юристу?

Гартувати внутрішню сталь.

Називати речі своїми іменами.

Перевіряти вхідну інформацію на істинність

Вертати людям відповідальність відповідно до обсягу наявних у них прав, або забирати у низ відповідальність разом із правами

Знати як правильно ( а для цього треба регулярно прокачувати свої знання)

І не боятись ставати останнім, на кому дурниця закінчиться. “ Навіть мільйон мух не вмовлять мене,що лайно — то смачно”.

“Разом легше і батька бити”

Коли я єдина із сотень тисяч раптом наглію і кажу — “ Пробачте, але ж Король голий!”, то підставляю себе під неймовірний удар. Бо бути одному проти всіх дуже не просто. Це моя особиста місія, моя ноша, і я обрала її нести. Просто тому що можу. Так склались певні життєві обставини, які видали мені квиток та достатньо сили на життєвий шлях “Першопроходець”. Проте якщо цей голос буде лише один — він одразу потоне в натовпі, захистивши лише одну людину — мого клієнта. Але.. якщо цей вигук підхоплюється, і вигукується з усіх боків — рано чи пізно дурниця піде на смітник історії, і вже всім стане очевидно, що король і був голий. І нас всіх довго ошукували.

Тому так важливо не боятись нагадувати державним органам, що вони мають робити і чого не мають. Бо якщо кожен другий поставить під сумнів їхнє ось це “так прийнято”, “всі так роблять”, “мені керівник наказав”, то рано чи пізно цей колективний невроз почне сипатись.

І не боятись — то взагалі ключове. Бо повторення дурниць за натовпом неймовірно енергозатратно насправді. Легше один раз зробити операцію, ніж хронічно страждати з пухлиною все життя, і волочитись не в той бік пів життя, тільки тому, що всі туди йдуть.

Давайте разом боротись з дурницями і не давайте іншим примушувати Вас їх виконувати. Це — найпростіший шлях лупати сю скелю!

Юридично Ваша